Тест3

3/31/2016


Велике місце у творчості Івана Франка займають проблеми нації, українського націотворення, українська національна ідея. Особливістю існування людини, її суспільно-історичною потребою є життя в певній спільноті (рід, плем’я, етнос, народність, народ, нація). Така природна інтеграція людей на певному історичному етапі свого розвитку утверджується як нація, що є вищим і найвиразнішим духовно-культурним, територіальним, економічним об’єднанням. Нація – антропологічний феномен і згодом став політичним. Дослідження українських національних проблем було для Франка продовженням і розвитком його антропоцентризму.
В боротьбі за своє фізичне і духовне існування український народ зберіг себе як етнос спільністю господарсько-економічного життя, території, мови, традицій, культури, ментальності. Спільна родова основа, спільний менталітет генетично передавався від покоління до покоління, від епохи до епохи. Перед Україною в ХІХ ст. постала проблема з українського етносу витворити українську націю. Проблема полягала в тому, що український етнос пережив страшні лихоліття, руїни, етноцид і мовоцид, нищення історичної пам'яті і культури.

1
2
3

Тестовий

3/30/2016
Навколо Донецького аеропорту тривають запеклі бої. ОБСЄ визнала, що автобус під Волновахою було обстріляно з території, яку контролює ... Навколо Донецького аеропорту тривають запеклі бої. ОБСЄ визнала, що автобус під Волновахою було обстріляно з території, яку контролює ... Навколо Донецького аеропорту тривають запеклі бої. ОБСЄ визнала, що автобус під Волновахою було обстріляно з території, яку контролює ... Навколо Донецького аеропорту тривають запеклі бої. ОБСЄ визнала, що автобус під Волновахою було обстріляно з території, яку контролює ... Навколо Донецького аеропорту тривають запеклі бої. ОБСЄ визнала, що автобус під Волновахою було обстріляно з території, яку контролює ... Навколо Донецького аеропорту тривають запеклі бої. ОБСЄ визнала, що автобус під Волновахою було обстріляно з території, яку контролює ...

Постмодернизм: в поисках определения

11/16/2012
Пожалуй, в наше время нет такого часто употребляемого и, при этом, более туманного понятия, чем постмодернизм. И дело не только в его обширности, многогранности и эклектичности, – ведь постмодернизм связывается с широким кругом явлений в различных областях культуры конца ХХ века: искусстве, философии, науке, политике, – что уже само по себе создаёт трудности в его интерпретации.

YOUNGSOUL взував мистецтво креативом!!!! :)/SZTUKA W BUTACH

8/08/2012


25 лютого в Дрогобичі, в Дрогобичі, в Центрі молоді відбулася нестандартна виставка «Взуте мистецтво» організована групою творчої молоді (ГТМ) «Youngsoul». Ідею організатори, як нам розповів арт-керівник Василь Яворський, почерпнули із назви концепції «sztuka butów» вроцлавського митця Анджея Дудка-Дюрера. 

R.E.M. і фази швидкого сну (Інді-рок ч.2)

6/23/2012

Назву групи R.E.M. зазвичай витлумачують як медичну абревіатуру для слів  Rapid Eye Movement – швидкі рухи очей. У фізіології це одна з ознак так званої «фази швидкого сну» – фази, у якій сплячий бачить сновидіння. А все почалось у січні 1980 року коли Майкл Стайп і Пітер Бак зустрілися в музичному магазині Атенс, в якому працював Бак. Хлопці виявили, що вони поділяють спільні музичні смаки в музиці, особливо їм подобалися стилі панк-рок і протопанк  і такі музиканти, як Патті Сміт, «Television», і «Velvet Underground». Пізніше Стайп сказав...ЧИТАТИ ДАЛІ

Святкові поштовхи за Східницею/Finally … Ivan Kupala 2012 in Tustan …

6/22/2012
Незабаром Східниця з 30 червня по 1 липня відчує святкові поштовхи свята Івана Купала та марши гостей, які курсуватимуть через курорт до славнозвісних скель Тустані, що в с.Урич. Для гостей...ЧИТАТІ ДАЛІ

Сміється той хто сміється без наслідків

4/21/2012
Одного дня у твоєму житті настає вечір змін. Цей вечір не подібний на  інші, ці відчуття незрівнянні і біль … біль теж незрівнянний. Ти  просто стоїш і вдивляєшся у височінь, міцно зціпивши зуби і  стиснувши кулаки  із повним ненависті поглядом бачиш смерть своїх  ворогів. І це приємно гріє твоє зранене серце. Хтось сказав, що помста  дуже солодка. Ні, я скажу, що помста гірка, і лиш розсмакувавши її як  слід – ти відчуєш легкий солодкий відтінок...ЧИТАТИ ДАЛІ

Українська Правда без колготок або арт від Коляди / ART-truth of Kolyada

4/15/2012

Інколи людину не треба представляти, про таких мовлять часто самі їх творіння. Сергій Коляда (дивись знизу творчу довідку про нього) яскравий приклад сучасного українського постмродернізму, який ще набирає своїх чітких рис, самобутнього характеру, народжує свій сенс.Отож, про сучасне мистецтво ми балакаємо нині із цим цікавим київським художником Сергієм Колядою, роботи якого уярмлюють уяву, доносять в незвичайний спосіб критичного реалізму - правду, і є, неначе, якимсь віддзеркаленням сучасного життя. Звісно, хвальби ліпити не можна багато, але мистецтво є мистецтвом, щоб про нього говорити, а тим більше ще й з тим, що його творить. Похмура і "непривітна" візуальна проза Коляди, яку сприймають деколи на "штик" й неоднозначно, створена кульковою ручкою є тими уламками життя, яке затирають під маркою "все добре". Та чи похмурість, це зневага кольору? Авжеж ні, цей, як мовлять, "анархо"-митець у відтінках "темряви" зображає багатогранність форм, людських іпостасей, символів. Саме вони і творять творчий знак сучасного сприйняття. Ця людина, символ сучасної епохи. Саме такі люди і творять епоху. Але падаєм до конкретики. Отож...ЧИТАТИ ДАЛІ

ЕПОХА ДАБСТЕПУ

4/08/2012
День за днем молодь міняє ритм свого життя. Так, світ швидкий. Так, усі зміни мимоволі несуть новий смак! Що робити? По-перше, послухай музику, занурь мізки в музичний коктейль релаксу. Короче кажучи, відпочинь. Але не так, як на картинці. А в тилі справжнього життя без сірих буднів....
Новим і недуже в нас є dubstep (дабстеп) - музичний напрям, ремікси завдяк якому дарують виконавцю ритм в його "в'ялі" виконання. Та й багато не ріжуть дупля, що ж таке дабстеп? першою думкою є - танець. Так, є такий танець. Сам дабстеп виник на початку нашого ХХІ ст. і жваво проникає в музику, в якій створив свій музичний напрямок. За своїм виконанням дабстеп характеризується, що вирізняє його поміж інших, темпом порядку до 140 ударів за хвилину із домінуванням низькочастотним басом і розрідженим брейкбітом на задньоу плані.
Дітьо кам'яних джунглів Лондона швидко вийшло із свого гетто на терену Європи та загалом... ЧИТАТИ ДАЛІ

Скурвитися чи мовчати?

3/14/2012
Життя сучасної дівчини занадто тісно переплетене з її емоціями. Це добре! Сучасний світ, культура, мода намагається розкутати жінку, підкорити собі в образі доступної повії. Чи така мораль про нас? ...ЧИТАТИ ДАЛІ 

ВОЛохатий ключ до її серця / Нairy key to her heart

3/14/2012

Те, наскільки ти ладиш із домашнім улюбленцем своєї дівчини, може аукнутися на ваших стосунках, згідно нового дослідження, що було представлено на щорічній зустрічі Спілки особистої і соціальної психології (США)
В дослідженнях університету Х’юстона прийняло участь 120 пар, який окремо відповіли  на питання про відношення з домашніми улюбленцями та один з одним. Згодом науковці вивчили отримані дані: зрівняли показники дівчат та їх партнерів і вияснили, що...ЧИТАТИ ДАЛІ

РОЖЕВА УКРАЇНА / PINK UKRAINЕ

3/03/2012

Все спершу можна в нас сказати одними словами – Роздовбане наше життя… дирки для того хіба, щоб стрілятися та блювати в рот свого горла…. 
Воліли би носити рожеві окуляри і не помічати жахливої дійсності про нас та наше життя. Склався такий стереотип, що українці найбільші самодури у світі, а свої ідеї відкидають і не захищають. Хочуть створити свою демократію заново та з нуля, буквально щороку. Навіщо це робити? А ми все відкидаємо та бідкаємось, що важко створювати, це нове. Та є один вислів, що характеризує ситуацію: «Україна – рідна мати, як не  вкрадеш, то не  будеш мати!». Слова ці, є „девізом” нашої української ментальності, як це не прикро. Хочеться змін і закликаємо змінити верхи, а самі робимо по-своєму, та обкрадаємо самі себе. Депутати крадуть мільйони?. Але, як висловилася Ніна Бартиш: „Хто б’є пляшки з-під пива у під’їздах і у них справляє свої потреби? Депутати? Це ми робимо. Хто дозволив розорювати Україну? Ми, через свою несвідомість. Хто вірить тричі під ряд політикам?
Та ми, через свою довірливість. Хто залишає дітей по домівках та шукає кращого за кордоном, а діти при цьому спиваються та зазнаються через прислані гроші, втрачають материнську ласку та виростає генерація українців-сиріт? Ми винні, але й держава також, що дозволила цьому трапитися”. Не один педагог помітив в школах розбещеність підлітків, які можуть не знати географії, але з точністю покажуть Італію та Іспанію. Не знаючи своєї власної історії та дивлячись на той цирк влади і на їхні помилки, розумієш, що більшість з них української історії не знає і не вивчає, а щоразу полюбляє наступити на граблі помилок.
Доводилося...ЧИТАТИ ДАЛІ

Страшилка в шафі /fear of disorder

2/07/2012
Ти інколи хочеш все послати і втекти? Бо набридло і самопочуття підкачує настрій? Що ж не так? Самопочуття наше формується, за банальністю, до і після сну. Не даремно кажуть «як постелиш так і виспишся». Але прокинувшись зранку,  чи пацик, чи дівчина можуть побачити бардак свого душевного настрою – бардак кімнати.  Про шафу мовчу, бо деколи вона бурчить вороже, а шкарпетки, як бананова кожура – розкидана пахучою весною з кмітливою вигадкою. Такий сценарій не лише чоловіки здатні творити, не лише мова про них. Мова про порядок самопочуття кожного, на яке впливаємо ми самі із-за своїх звичок і через любов до «творчого» хаосу.
ХАОС! Така то банальність. З власного досвіду приклад один – місяць не прибираєш і хандриш в настрою до посиніння та незрозумілої злості, ліні. Якось так розкисаєш, що якісь то сили надоумлюють прибратися, а починати треба із себе. Згодом розбираю шафи, в якій спершу із-під лавини шмаття шукаю себе. Вікно відкрити. ЗАЇЖДЖЕНА ТЕМА І ВИ ЦЕ ЗНАЄТЕ? Тоді чого читаєш??? Тоді не будь балбєсом і роби щось вже! Бо усмішка буває не так часто… Тоді засинаючи в порядку і ти приводиш себе в душевний порядок, а там і здоров’я міняє орієнтацію на одужання.  А позитив формується в твоєму баняку. Ну якщо творчий хаос частина тебе, то обери чи створи хоча б одне місце, де все гаразд. Це буде острівцем спокою й вашої втечі….
ЧИТАТИ ЩЕ ЦІКАВЕ ТУТ

АВТОР: ОЛЕГ СТЕЦЮК

"В мене депресняк, а емо вже не в моді…"/Emo is no longer in fashion, but I have depression

2/04/2012
Депресія... не дівчина, тому посилай її НА...
Депресія .... хм...ми дуже часто чуємо та використовуємо цей термін. Ми втомлені, виснажені повсякденними клопотами, не маємо бажання та сил на звершення нових вершин ...найпростіше закритися в собі та відчужитися, називаючи цей стан "депресією". "В мене депресія! Не чіпайте мене!! Ви не розумієтеся на цьому!!! Пояснювати вам щось - не має сенсу":- як часто батьки чують це у відповідь на намагання допомогти та чимось зарадити власним дітям. І не маючи ніякого результату зсилатися на "перехідний вік". Зовсім нещодавно був популярний молодіжний напрям - емо. Прихильники даної субкультури виражали свої почуття та емоції поведінкою, стилем в одязі, музикою.  Та що робити тепер, коли пік популярності даної субкультури минув, а депресія в мене все частіше? ... ЧИТАТИ ДАЛІ

Youngsoul - це...

1/26/2012
офіційна емблема групи і творчого проекту
«Youngsoul» – (Youth's Information and Arts Site) всеукраїнський інформаційно-мистецький молодіжний сайт (і творчий проект), що охоплює усі сфери життя сучасної молодої людини, а також найактуальніші новини для молоді (стосуються її життя та подальшого майбутнього);  головна концепція сайту розроблена навколо тем пов’язаних із самореалізацією молоді у безмежному світі можливостей, про які необхідно розмовляти та розвивати. Розробниками і авторами звернуто увагу на проблему молодіжного дозвілля. Для цікавості творці порталу вирішили користуватися принципом «молодь для молоді». Писати потрібне, без політичної заангажованої, необхідне для творчого розвитку та зрозуміле для сприйняття. Розвивати теми усіх сфер молодіжного життя: школа, стосунки, дружба, кохання, університет, творчість, духовність, музика, фільм, дозвілля, секс, сім’я тощо. Вікова категорія обрана від 16-35 років, але в задумі цього інформаційного проекту звертається увага і на аудиторію (головне не фізичний стан, а молодість душі), що цікавиться молодіжними проблемами, намагається знайти відповіді на свої питання «Хто така молодь і що з нею відбувається?». Також сайт запроваджує онлайн-консультацію «Спитай молоду душу», що дозволить збудувати з аудиторією тісний партнерський зв’язок. Дописувачі (творці новин та матеріалів) різної вікової групи та походять з різних регіонів країни. Осердя сайту складають творці з Дрогобича, Львова, Києва, Харкова, Франківська. Заснований неформальною львівсько-дрогобицькою групою творчої молоді (ГТМ) «ВКаменярі» в серпні 2011 року (дрогобичанами Андрієм Лоїшем, Олегом Стецюком та львів’янином Василем Яворським).

сторінка всеукраїнського інформаційно-мистецького сайту  ТУТ 

Різдво на губах! :)

1/15/2012
Саме так можна назвати простий, дивовижний і, водночас, простий романтичний фільм від якого просто давиш зачудовану либу, а згодом і сам відпочиваєш у світі романтики своєї душі...Усе це про фільм "Роман за перепискою" ("Christmas in Boston" США, 2005), що підійде Вам під святковий настрій. Якщо Ви його не маєте, то подивіться задля власного порятунку.Історія цього фільму є про чудернацького хлопця і дівчину-репортера, що пише некрологи. Ось вони  13 років ведуть переписку - роман у листах.При тім жодного разу за ці всі роки один одного не бачили навіть в шпарину.... отож все заплутується...
І боячись зустрічі кожен з них вигадує план - підсовує фото свого найкращого друга. А далі? То вже треба побачити і посміятися щиро для себе.
Якщо Ви маєте дівчину, чи ти Дівчино маєш хлопця, то цей фільм є поштовхом до спільної романтики рук та губ... Після фільму віриш в романтику свята на губах, які в дотиках творять краплі любові.
Адже саме вона має гріти молоду душу в зимову пору.
Смачного перегляду! 

Лист: "ШЕПІТ КОХАННЯ"/ Whispers of LOVE

1/04/2012
      
В зів’ялих квітах, що тобі дарував, завше ховалася весна. А в твоїх словах співала незаймана думка. Навіть твоїх холодних рук було мало, аби остудити весь мій жар. Лише тіло, яке мало відчути, що торкалося в горизонталі землі й примушувало боятися зими з твого подиху. Я не вмію красиво говорити про...чи просити „візьми люби”. Однак, вмію по очах читати. Й інколи читаю в них список бажань, а серед них, серед тих хтивих позіхань - я, моя чоловіча сутність, яку ти зваблюєш. Яку ти вабиш, спокушаєш без сорому, без стиду тими очима, тим поглядом, який кличе... і я затьмарено йду. 
 
    Коли мої очі відвернуті, починаєш вабити устами. Безвтомно знов... робити: зловтішатися і кохатися. Хіба так!? ...але час ти бережеш.
    Ранок і цілунок в зуби промахуючись повз заспані губи, які стомилися від безупинного кохання. Та знов і знов від розмов, й очі вже стомилися дивитися. Лише вчора і багато разів тоді щось. 
     Ще ніч: спітнілі тіла, а на ранок знов трішки любові. Незабаром день, чергова ніч. Знову час і місяць, холод і любові голод на вулиці кидав в тремтіння...але ..чи ти...нема. 
   Знову місяць, пусті дзвінки, де старі слова, бабусині фрази й тиша -  перепочинок в почуттях. Настав час турбот. Я ненавиджу! Але десь щось трішки люблю, а відлетівши на крилах метелика свого щастя знаю що я... я – знаю що вже... чи потім буде в шепоті кімнат, чи близь мого вуха й подув в скроню від кожного твого слова. Солодка проза твого шепоту терта спокусою. Задихаюсь від любові, що ллється через серце. 

    Я зривав, металася в собі, примушував рвати одяг і шматувати душі, братись за руки і дихати бездонно – разом; а в поглядах стрічних безмірність думок і бажань. Бажання – солодке хотіння. Пам’ятаю і ти пам’ятаєш, як хотілося лежати під дірявим вечірнім небом і любити нас під деревом на полі жита в забутих закімарках світу, під той подув вітру, в якому здіймалися разом з листями дерев. Депресивна осінь, гнітюча зима: тоді обіймав та оповивав, як той вітер гілки дерев, твої руки, котрі обплів, пригорнув тершись тілом із запахом жасмину. Тоді в тій тиші поля ми були єдині, які вміли та кохалися, знали та пізнавалися день за днем: від першої зустрічі до митті близькості. В ті ночі виднілися, то було прекрасно – зірки, і вони падали, божевільно мчали до нас, до нас самотніх – хворих на кохання, на задоволення. Я рахувала кожен твій дотик, після якого зірка падала, а за кожним подихом від грудей мчалися хвилі – електричні проводи, які бажали твого струму, твого живлення. Моє тіло долало млявість і билося в ніжних клітках насолоди. Чи може, це насолода билася поміж нас, поміж наші тіла-клітки?

    То минуле, в якому наївність була у всьому: була в тобі, в твоїх думках, словах, руках, навіть в коханні, яке ми перетворили на повію наших тіл. А зараз? Опанувала душею бездомна самотність, квола реальність, нікчемне життя без твоїй спокус, без моїх вигадок любові. 

     Тиша, сповільненні гудки, співи вулиці по якій нам ввечері усміхалася доля, а ми безтурботно йшли тримаючись боязно, вперше за руки, а місяць дихав нам у спину. А памятаєш дощ, памятаєш якими мокрими ми були? А  памятаєш потім? Потім були ми: блукаючі руки по тілах. А далі несамовитість, нестримність, безглузде бажання хотіти. Вже й негайно. І там, і потім в прочинені двері моєї кімнати пішли навмання, спіткнувшись безглуздо впали. Незабаром спонтанні дії, наші слова, забутя, закриті очі. Стомлені дві плоті скупо обожнювали раз за разом все нове почуття. І ось... якась темна кімната, забуті дні, стомлені ночі, сірі стіни та прочинене вікно, що було мені дверима. 

   Ніч. І мій стукіт об скло камінням змушувало, мабуть, твоє серце битися-калататися, підводитись в турботі і цікаво ще раз слухати сонети мого крику, які співав, ламав ноти, грав невміло на гітарі. Невдало, але чудово. Саме це змушувало усміхатися серце та шептати „заходи”. І як, і що? Знаєш, нестримні палкі ми були. 
     А скілки треба було запалу? А зараз чи хоч чуєш, чи чуєш тишину в якій поле буряном поросле поміж нас, а колись була відстань в дотик, в один подих. Тепер – в милю гучного крику. Та чи чуєш? Не пізнаєш! 

    Нема нас, ми як таке вмерли. Так буває. Однак, є я, є і вона. Не така, але є. Яка бажає, слухає, знає, відчуває, чує, любить. (але не так!) І цього досить для нас із заплаканими душами, із побитими думками, з оголеними бажаннями та з хтивим, блудливим поглядом. Тут хтивість буде й все життя спокусою.
    Та й так мало життя, так чомусь мало нас, так мало місця, мало відчуття глибини єднання. В якому горизонт під кутом відстані, але та відстань подиху, губ, прижмурених очей. Ось і все. Коротко сказані слова: коли і де була моя, коли ти була зі мною, коло мене, коли ти була в день та в тіннях ночі...коли ми були в тінях наших тіл, коли..? Як в казці – одного разу були.  
       Пошук любові із уламків пам'яті, із подихів минулого...

P.S. Ти народила в мені людину...

Пісня, що "порвала" кордони / Zjawisko kulturowe z korzeniam ukraińskim w POLSCE / Ukrainian SOUL abroad

11/07/2011

Бичування української історії та крамсання української культури дозволило бути живучим явищем й музичним, яскравим феноменом за межами України. Одним з таких є польський музичний гурт з українським корінням "ЕНЕЙ" ("Enej"), україно-польский рок-гурт створений у 2002р., який порівняно з іншими українськими співаками та недоспіванцями співають українською. Й це вже перше, що звертає на них увагу. Адже співаючи на польському національному проекті "Must Be the Music", ВОНИ  перемогли саме з українською піснею "Радіо hello". Ця пісня в прямому сенсі "порвала" польські  хіт-паради. Це найпопулярніша пісня українською мовою в Інтернеті за всі часи! ЇЇ тільки за три місяці переглянуло понад 4 млн. користувачів.

 
    Отож є чого повчитися і зрозуміти, чому сучасний український медіа-простір став ґвалтованою решіткою іншоземного бруду та зіпсутого непотребу. Своя музична традиція є майбутнім, що дарує надію.  Навіть понад   
6 млн. переглядів на YouTube мовить про чималу популярність, про яку може мріяти кожен український співак та НЕДОРІЗАНИЙ недоспіванець, чи ті, хто п'ють яйця та качають тіло силіконом до страшного маразму....

     В цьому гурті вчуваються доволі милозвучні сербські, бойківські із нотками ідиш мотиви (як пісня Rahela), це звісно своя аналогія. Однак, саме їхній музичний продукт створений ними, як і стиль, що на межі джазу, реггі, фольку, ска (музичний напрямок з Ямайки) є приємною несподіванкою меломану та музичним критикам. Переспіви українських пісень у власній інтерпретації, заводять підвестися із крісла, щоб потартарцювати (потанцювати). Гурт творить оригінальну українську музику через українську ідентичність в польському медіа-просторі.

    Польща попри все дозволила не одному українцеві себе в ній зреалізувати, але вони збагачують, на жаль, не Україну, але несуть її частину - пісню, що для нас асоціюється з душею. І як писала американська поетеса Емелі Дікенсон: "Розріжте солов'я і в ньому ви знайдете - пісню". Може від народження українські серця її несуть та несуть цю пісенну епідемію все дальше. Бо згадаймо Рим - він підкорив Грецію, а грецька культура підкорила Рим. На жаль українська реальність гнобить і скупо дає можливість розвиватися рідному, то воно себе чудово улаштовує де-ін-де.

     Польський музичний світ успішно підкорюють гурти "Aтмосфера", що співає також на санскриті, гурт "Гайдамаки"... тощо. Й більше.... адже вони стають головними музичними відкриттями та виявом свого коріння з української традиції... 
    Сам гурт становить чудовий зразок якісної музичної суміші польсько-українського елементу, і це вже приклад міжкультурного порозуміння, і байдуже якою мовою ти співаєш, головне ЯК.
 ЯК ЗАВЖДИ КРАЇНУ РЯТУЄ ЇЇ КУЛЬТУРА, А ПІСНЯ ЯК ВІЗИТІВКА пробирається в глиб інших музичних світів. Не даремно Ліна Костенко в своїй легенді згадує, що вагомим чим нас Бог наділив - це піснею.

_______________________

Більше про гурт на таких ресурсах:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Enej
Офіційний сайт гурту http://www.enej.pl/
http://zz.te.ua/ukrajinska-pisnya-yaka-porvala-polski-hit-parady-audio/


Утроба смаку - ВАРЕНИКИ / Varenyky

11/01/2011
Народна кухня – це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література, мистецтво. Борщ, галушки, кутя, а іноземець скаже – то Україна. А таку страву, як вареники знає кожен не лише з творів Гоголя та казок. Як кажуть: „Вареники, вареники, Божі хваленники, не кожен їх варить, але кожен хвалить”. Ай справді, незабаром зимові свята, і як завжди на українському столі будуть вони, про яких знаємо бува усе: від складників до приготування. Але насправді мало хто знає все про них. Назва вереники – є загальноукраїнською, а пироги – західноукраїнською (галицькою). Вареник собою почасти символізує утробу, в якій народжується достаток. Вареники - це мистецтво смаку....

Вважається, що страва існувала ще в часи язичництва і за своєю символікою різнилася з теперішніми уявленнями. Її споживання приписують ще трипільцям, де вареники символізували в них місяць та плодючість. Вареники варили із: житнього, пшеничного, гречаного, ячмінного борошна; начиняли: картоплею, сиром, капустою, овеча бринза (в Карпатах), пшоняна каша або товчена квасоля (Полісся), гречана каша із сиром (Волинь), варена квасоля, часом перетерта з калиною (Полтавщина). Типовими для всіх областей України, є вареники з вишнями й з сиром. 

З пісних начинок поширеною була урда («гурда», «вурда»), яку готували таким чином: трохи підсмажене конопляне (рідше лляне) насіння товкли й розтирали у макітрі, заливали окропом, розмішували, проціджували і ставили на вогонь. Жовтувату піну, яка утворилася при кипінні, знімали і використовували як начинку. Замість насіння часто брали макуху («жмыхи») (залишки після вичавленої олії з насіння). Для вареників «з піском» начинкою служило підсмажене на салі до золотавого кольору борошно. Начинка могла бути із самого борошна, і ці вареники за своєю начинкою називалися – «пирхуни». Бувало і так, що цього вареника давали хлопцеві, який з’ївши його, цілий рік кликався – пирхуном. Але незвичною начинкою залишаються начинка з папороті.

     При приготуванні тіста брали холодну воду, аби тісто менше всихало і легше склеювалося. Вважалося, що процес замішування тіста, був символом процесу творення всесвіту, його структури, тому саме жінка цей всесвіт творила, як мати та прародителька людського роду. Паляниці для вареників робили способом: плесканням-хлопанням долоня об долоню і також з допомогою качалки — розкачуваннямплесканням об жіночі стегна. Останнє було і є на Турківщині (Львівщина), де господиня гостя запитувала: „Які вареники подавати: порскані чи плесканні?”. Ґаздиня (господиня) над варениками розпорскувала якусь заправку, яку набирала до рота.    

    Вареники у структурі святкової/обрядової їжі виконують такі функції: об’єднувальну (родини, при приготуванні страви могли збиратися жінки чи дівчата, які разом замішували тісто, разом ліпили вареники, їх разом їли, і все це у супроводі жартів та пісень), а також символічні функції (народження, достатку, багатства, місяця, чоловічий символ, першопочатковості, зародження), магічну функцію (готували тоді, коли народжувалася худоба, яка мала бути такою ж товстою як вареник). Вареники присвячувалися астральному богові Місяцю (Лепеха Т.В.). 

На Святвечір, при приготуванні господиня слідкувала за співвідношенням тіста та начинки, і завше робила так, аби залишалося перше чи друге. Якщо тіста і начинки буде вдосталь «один в один», то вірили, що це на біду, а саме на смерть людини (родича). Також на Турківщині в с. Ясениця побутує така традиція: коли на Святий вечір варять пироги, то воду в якій їх варили не виливали, а зберігали як засіб для злиття вроків (пороблень).  

     А тепер розповімо і про забави та ворожбу з варениками: ліпили вареники, у них вкладали папірець із будь–якими чоловічими іменами, не обов’язково знайомих хлопців. Треба було уважно стежити, коли закипає вода: з яким іменем вареник спливе на поверхню першим — так і зватимуть майбутнього чоловіка; дівчина свій вареник ставили перед котом чи собакою, який був своєрідним оракулом долі. Тварина обравши певний, вказувала на першість в одружені. Але якщо кіт надкусить чийсь вареник і полише, то це значило, що й суджений і з дівчиною таке вчинить, але якщо кіт віднесе певний вареник далеко від них, то це значило, що свати з далека прийдуть і одруження буде далеке від отчого дому. 

Готовили вареники з певними начинками: до пирога заліплювали: сіль – аби було «вредне» життя, з певним паскудством; вату – для легкого життя, монети – на грошовий достаток; перець – на важке життя; клали ще й папірець з надписом «лялька». І цю записку – ляльку, хто матиме з нею вареник, то й матиме і дитину. Ось така та історія про вареник, яку кожен в змозі доповнити: попитавши рідних, продовживши традицію української кухні і готуючи їх на кожні свята, як доказ того, що ми є українцями чи навіть приготувати найекзотичніший вареник із листя папороті.