Тестовий
Oleh Zeitung
3/30/2016
Показ дописів із міткою People. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою People. Показати всі дописи
Янголи війни. Фільм Б'янки Залевської
Oleh Zeitung
1/17/2015
Навколо Донецького аеропорту тривають запеклі бої.
ОБСЄ визнала, що автобус під Волновахою було обстріляно з території, яку контролює самопроголошена ДНР.
Сміється той хто сміється без наслідків
Oleh Zeitung
4/21/2012
РОЖЕВА УКРАЇНА / PINK UKRAINЕ
Oleh Zeitung
3/03/2012
Все спершу можна в нас сказати одними словами – Роздовбане наше життя… дирки для того хіба, щоб стрілятися та блювати в рот свого горла…. 
Воліли би носити рожеві окуляри і не помічати жахливої дійсності про нас та наше життя. Склався такий стереотип, що українці найбільші самодури у світі, а свої ідеї відкидають і не захищають. Хочуть створити свою демократію заново та з нуля, буквально щороку. Навіщо це робити? А ми все відкидаємо та бідкаємось, що важко створювати, це нове. Та є один вислів, що характеризує ситуацію: «Україна – рідна мати, як не вкрадеш, то не будеш мати!». Слова ці, є „девізом” нашої української ментальності, як це не прикро. Хочеться змін і закликаємо змінити верхи, а самі робимо по-своєму, та обкрадаємо самі себе. Депутати крадуть мільйони?. Але, як висловилася Ніна Бартиш: „Хто б’є пляшки з-під пива у під’їздах і у них справляє свої потреби? Депутати? Це ми робимо. Хто дозволив розорювати Україну? Ми, через свою несвідомість. Хто вірить тричі під ряд політикам?
Та ми, через свою довірливість. Хто залишає дітей по домівках та шукає кращого за кордоном, а діти при цьому спиваються та зазнаються через прислані гроші, втрачають материнську ласку та виростає генерація українців-сиріт? Ми винні, але й держава також, що дозволила цьому трапитися”. Не один педагог помітив в школах розбещеність підлітків, які можуть не знати географії, але з точністю покажуть Італію та Іспанію. Не знаючи своєї власної історії та дивлячись на той цирк влади і на їхні помилки, розумієш, що більшість з них української історії не знає і не вивчає, а щоразу полюбляє наступити на граблі помилок.
Доводилося...ЧИТАТИ ДАЛІ
Утроба смаку - ВАРЕНИКИ / Varenyky
Oleh Zeitung
11/01/2011
Народна кухня – це така ж культурна
спадщина українського народу, як мова, література, мистецтво. Борщ,
галушки, кутя, а іноземець скаже – то Україна. А таку страву, як
вареники знає кожен не лише з творів Гоголя та казок. Як кажуть:
„Вареники, вареники, Божі хваленники, не кожен їх варить, але кожен
хвалить”. Ай справді, незабаром зимові свята, і як завжди на
українському столі будуть вони, про яких знаємо бува усе: від складників
до приготування. Але насправді мало хто знає все про них. Назва
вереники – є загальноукраїнською, а пироги – західноукраїнською
(галицькою). Вареник собою почасти символізує утробу, в якій народжується достаток. Вареники - це мистецтво смаку....
Вважається, що страва існувала ще в часи язичництва і за
своєю символікою різнилася з теперішніми уявленнями. Її споживання
приписують ще трипільцям, де вареники символізували в них місяць та
плодючість. Вареники варили із: житнього, пшеничного, гречаного,
ячмінного борошна; начиняли: картоплею, сиром, капустою, овеча бринза (в
Карпатах), пшоняна каша або товчена квасоля (Полісся), гречана каша із
сиром (Волинь), варена квасоля, часом перетерта з калиною (Полтавщина).
Типовими для всіх областей України, є вареники з вишнями й з сиром.
З
пісних начинок поширеною була урда («гурда», «вурда»), яку
готували таким чином: трохи підсмажене конопляне (рідше лляне) насіння
товкли й розтирали у макітрі, заливали окропом, розмішували,
проціджували і ставили на вогонь. Жовтувату піну, яка утворилася при
кипінні, знімали і використовували як начинку. Замість насіння часто
брали макуху («жмыхи») (залишки після вичавленої олії з насіння). Для
вареників «з піском» начинкою служило підсмажене на салі до
золотавого кольору борошно. Начинка могла бути із самого борошна, і ці
вареники за своєю начинкою називалися – «пирхуни». Бувало і так, що цього вареника давали хлопцеві, який з’ївши його, цілий рік кликався – пирхуном. Але незвичною начинкою залишаються начинка з папороті.
При приготуванні тіста
брали холодну воду, аби тісто менше всихало і легше склеювалося.
Вважалося, що процес замішування тіста, був символом процесу творення
всесвіту, його структури, тому саме жінка цей всесвіт творила, як мати
та прародителька людського роду. Паляниці для вареників робили способом:
плесканням-хлопанням долоня об долоню і також з допомогою качалки — розкачуванням; плесканням
об жіночі стегна. Останнє було і є на Турківщині (Львівщина), де господиня гостя запитувала:
„Які вареники подавати: порскані чи плесканні?”. Ґаздиня (господиня) над варениками
розпорскувала якусь заправку, яку набирала до рота.
Вареники у структурі святкової/обрядової їжі виконують такі функції: об’єднувальну (родини,
при приготуванні страви могли збиратися жінки чи дівчата, які разом
замішували тісто, разом ліпили вареники, їх разом їли, і все це у
супроводі жартів та пісень), а також символічні функції (народження, достатку, багатства, місяця, чоловічий символ, першопочатковості, зародження), магічну функцію
(готували тоді, коли народжувалася худоба, яка мала бути такою ж товстою
як вареник). Вареники присвячувалися астральному богові Місяцю (Лепеха
Т.В.).
На Святвечір, при приготуванні господиня слідкувала за
співвідношенням тіста та начинки, і завше робила так, аби залишалося
перше чи друге. Якщо тіста і начинки буде вдосталь «один в один», то
вірили, що це на біду, а саме на смерть людини (родича). Також на
Турківщині в с. Ясениця побутує така традиція: коли на Святий вечір
варять пироги, то воду в якій їх варили не виливали, а зберігали як
засіб для злиття вроків (пороблень).
А тепер розповімо і про
забави та ворожбу з варениками: ліпили вареники, у них вкладали
папірець із будь–якими чоловічими іменами, не обов’язково знайомих
хлопців. Треба було уважно стежити, коли закипає вода: з яким іменем
вареник спливе на поверхню першим — так і зватимуть майбутнього
чоловіка; дівчина свій вареник ставили перед котом чи собакою, який був
своєрідним оракулом долі. Тварина обравши певний, вказувала на першість в
одружені. Але якщо кіт надкусить чийсь вареник і полише, то це значило,
що й суджений і з дівчиною таке вчинить, але якщо кіт віднесе певний
вареник далеко від них, то це значило, що свати з далека прийдуть і
одруження буде далеке від отчого дому.
Готовили вареники з певними
начинками: до пирога заліплювали: сіль – аби було «вредне» життя, з певним паскудством; вату – для легкого життя, монети – на грошовий достаток; перець – на важке життя; клали ще й папірець з надписом «лялька». І цю записку – ляльку,
хто матиме з нею вареник, то й матиме і дитину. Ось така та історія про
вареник, яку кожен в змозі доповнити: попитавши рідних, продовживши
традицію української кухні і готуючи їх на кожні свята, як доказ того,
що ми є українцями чи навіть приготувати найекзотичніший вареник із листя папороті.
Кава - ковток гріху та поцілунок диявола!?
Oleh Zeitung
10/29/2011
Зарубайте собі на носі чи зробіть помітку на чолі, але каву ніколи не варять, а тільки заварюють. Це ж не борщ!!! Не даремно французьке прислів'я мовить: "Кипіння вбиває каву". І це запам'ятайте, адже наші буденні слова часто діють навпаки цьому принципу. І часто ми говоримо "зварити каву", "кавоварка" і т.д. Але її - заварюють і нема на то ради!!! ЇЇ завжди професіонали не доводять до кипіння, тобто майже доводять до цього 100 градусного стану. І так може відбуватися 2-3 рази. Каву завжди подають гарячою, її смакові властивості втрачаються за годину і навіть підігрівши, це буде не кава, а кавовий компот. Також залежить в чому готувати її. Чим менша джезва (турка), тим кращий смак, тут оптимально лише готувати на 2-3 порції. Про високу якість приготування мовить і сама кавова піна, яка зберігає смак.
Екстракція - взаємодія кави з водою.
Експерти вважають, що філіжанка (чашка) найкращої кави отримуємо в тому випадку, якщо 19% маси помеленої кави екстрагується в напій (віддає свої речовини). Можна і 50% - тоді це буде надто гірка кава, менше 19% - слабка.
Запахи кави
Ще 1927 р. усі запахи були зведені до 4-х основних: ароматний (квітковий), кислий, горілий і неприємний каприловий. Інтенсивність кожного із них оцінюється в балах від 0-8. Але це не досконала система. Зараз подекуди користуються системою, в якій 7 основних запахів: камфарний (гексахлоритан), мускусний (мускус), квітковий (альфа-амілпіридин), м'ятний (ментол), ефірний (діетиловий ефір), гострий (мурашина кислота), гнилостний (сірководень). Сприйняття органів чуття у різних людей неоднаковий. Це залежить від віку, відповідного досвіду, образу життя. Тому не кожна людина може бути дегустатором із доброю пам'яттю смакових рецепторів.
Кава - це....
Після кави я шукаю своє серце, а знаходжу - спокій....
МЕТРО картин
Oleh Zeitung
9/20/2011
Ця галерея нагадує собою чорний тунель чорної історії, або навіть метро без вікон, в якому вікна творять картини. І новими вікнами були картини швейцарського художника з Франківщини - Любомира Т. Винника. Усі роботи розміщені в залах-тунелях "Музею Ідей" (Львів). Заглянувши через картину - бачиш Швейцарію та Європу на яку біжить хвиля, що змиє тебе бува, як вода в унітазі. Кожна з карикатур зображає сучасну "кляту" дійсність (тероризм, Каддафі тощо), в якій живемо: хтось проклинає ті дні, а хтось збуджений життям живе...
У Львові створять 250 кв.м ідей
Oleh Zeitung
9/19/2011
Бува ідеї
народжуються, коли вкручуєш лампочку, чи коли втрачаєш свідомість від кохання,
або навіть, коли сидиш на унітазі та «родиш» ті ідеї.
Та попри все гірке та веселе і у Львові зреалізовують безліч ідей. Одну з них вже
третій рік поспіль втілює директор неординарного «Музею Ідей» на Валовій –
Олесь Дзиндра, без якого важко уявити мистецьке життя Львова. Його музей
знаходиться в приміщенні колишнього монастиря бернардинів. При монастирі є територія, де колись існував монастирський сад. Окрім місця і поодиноких спогадів про
нього ти не знайдеш ані сліду, окрім бетону. Тому пан Олесь задумав проект –
тінь дерева.
На 250
м2 території викладають мозаїкою із
кольорового скла розміром 2 на 2 см. тінь від дерева із узорами та орнаментами, що придумують самі
втілювачі цікавої ідеї (випускниці Академії мистецтв): Оксана, Світлана та Таня
Скоромна. Проект клопіткий, бо потребує «міцних» нервів і доброго
терпцю. Більшу частину робіт вже зроблено. Але та краса, що нагадує
устелені підлоги візантійських храмів, того варта. Саме тінь має символізувати
минувшину, віддзеркалення нас.
Очевидно,
що кожна частина мозаїки – це ідея, яку має кожен зреалізувати в творчому депо,
яке називається МистецтвО.
Ось як має виглядати вся композиція зроблена із скляної мікробруківки на проекті:
