Показ дописів із міткою кава. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою кава. Показати всі дописи

Кава - ковток гріху та поцілунок диявола!?

10/29/2011
Одна поважна пані зі Львова якось випадково промовила: "Кава - це ковток гріху, поцілунок диявола, гаряча, як пекло, пекуча, як змія і добра, як рай!" Та чи все так буває від кави?

Зарубайте собі на носі чи зробіть помітку на чолі, але каву ніколи не варять, а тільки заварюють. Це ж не борщ!!!  Не даремно французьке прислів'я мовить: "Кипіння вбиває каву". І це запам'ятайте, адже наші буденні слова часто діють навпаки цьому принципу. І часто ми говоримо "зварити каву", "кавоварка" і т.д. Але її - заварюють і нема на то ради!!! ЇЇ завжди професіонали не доводять до кипіння, тобто майже доводять до цього 100 градусного стану. І так може відбуватися 2-3 рази. Каву завжди подають гарячою, її смакові властивості втрачаються за годину і навіть підігрівши, це буде не кава, а кавовий компот. Також залежить в чому готувати її. Чим менша джезва (турка), тим кращий смак, тут оптимально лише готувати на 2-3 порції. Про високу якість приготування мовить і сама кавова піна, яка зберігає смак.

Екстракція - взаємодія кави з водою.

Експерти вважають, що філіжанка (чашка) найкращої кави отримуємо в тому випадку, якщо 19% маси помеленої кави екстрагується в напій (віддає свої речовини). Можна і 50% - тоді це буде надто гірка кава, менше 19% - слабка.

Запахи кави
Ще 1927 р. усі запахи були зведені до 4-х основних: ароматний (квітковий), кислий, горілий і неприємний каприловий. Інтенсивність кожного із них оцінюється в балах від 0-8. Але це не досконала система. Зараз подекуди користуються системою, в якій 7 основних запахів: камфарний (гексахлоритан), мускусний (мускус), квітковий (альфа-амілпіридин), м'ятний (ментол), ефірний (діетиловий ефір), гострий (мурашина кислота), гнилостний (сірководень). Сприйняття органів чуття у різних людей неоднаковий. Це залежить від віку, відповідного досвіду, образу життя. Тому не кожна людина може бути дегустатором із доброю пам'яттю смакових рецепторів.   

Кава - це....

Після кави я шукаю своє серце, а знаходжу - спокій....




Львів не коханка....

9/25/2011
Кавова граната, саме так можна було охарактеризувати вихідні ін Львів, де фестиваль кави підірвав чимале свято, і про вибух цей почули, як ціла країна, так і туристи. Літнє сонце, вихідні, добра погода. Щоб ви зробите? Можна поїхали на природу! Бо дехто те робить, робить свято для тіла чи навіть зарядку і їде купатися навіть голяка, а там робити непристойності. Чом би й ні? Адже природа тягне до природи. Але, попри все, багато самотніх, і не дуже, молодих, старих, вагітних і напів їхали саме до Львова. Де можна було від 23-25 вересня погудіти, відпочити і підняти настрій всім та всюди.А Львів без свята не Львів. Тому ти відчуваєш ту романтику міста, той запах, що в'їдається в тебе. Який він, Львів на один День? Львів не коханка, де може бути тільки один день і одна ніч! Львів схожий на дружбу, яка триває довго.

Чи можна Львів уявити без кави? Без слова філіжанка? Дзуськи, легше його уявити без річки, яку майже не пам'ятають. А кава, як прийшла сюди, так і не хоче йти. Вона так добре тут прижилася і розгулялася, що "начудила" цілу кавову культуру, яка і складає частину львівського простору, а філіжанка стала чудовою римою до коліжанки.І кав'ярень, навіть правильно по-нашому - КАВАРЕНЬ є достатньо на 1 км. кв. Важко, щоб не завітати до найпопулярніших: "Дзига" (вул.Вірменська), "Золотий дукат" з якого кава пахне на цілу вул.Руську, "Синю пляшку", де на малому просторі товчеться хороша атмосфера; чи "Золота Роза", в якій все без цін, але де з необхідністю прийдеться поторгуватися чи навіть для експерименту завітати до "Мазох-кафе", де навіть знадвору повісили червоного ліхтаря.Чим не Амстердам? 

За шумом та гамором міста, площа закурилася людськими головами, всюди пахла кава, а кавове містечко розрослося від Амфітріти аж до Діоніса. Кожна палатка, презентувала безліч відомих і не дуже кав'ярень міста. Безліч видів кави мололи навіть пляшкою від вина. І знову люди, сцена для виступу, джаз. Перекопана площа, навіть гора бруківки не руйнували кавового фестивалю. Львів беріг свято. Звісно шалені ціни спорожнювали шалено кишеню. Телебачення показувало гарну картину центру, людей та мумій - тих же людей, але тих, що не посміхаються. Молодята обирають найкращу церкву і помпезно мовлять світу про заможність, а далі парад  любові: і фото біля постаментів, дверей та в різних позах - він її, вона його....тримає за руку. Багато жебраків просять милостиню на декількох мовах, немов, щоб позбутися їхніх прохань, ти кидаєш монету, і ніби сам платиш за вхід до храму, а там до небесних воріт. Кроки відміряні бруківкою, і каблуки, які ламаються об неї. Майже еротика на лавочках у парку не псують атмосферу. Розумієш появу Мазоха. Тут є звідки творити. Мабуть, кохання тут літає, і саме від нього... інколи приємно добре до голосного крику. І все це не перешкоджає хотіти свята. Львів давно вже перетворився на свято. Ось воно яке у Львові! Один день в цьому місті щораз інший, і щораз львівський. Все тут робиться по-львівськи, навіть життя.

  

Любите каву і мистецтво? Вам сюди!

9/13/2011

 Світ важко уявити без ранкової кави, без тепла, що полоскає горлянку аж до простати! Зігріта душа і тіло готове плодити творчість - від створення людини аж до мистецького полотна. Облазивши різні закутини різних міст, натрапляєш на цікаві закімарки. На один ти натрапиш і в галицькому місті Дрогобич. Коли припече випити, бажано, як тут кажуть - філіжанки кави, то припікає і "хотіти" мистецтво. Чи потонути від цікавих смаків не лише кави, а й від різних родів чаю, де відвідувач отримує оргазм смакових рецепторів, а чай "Нахабний фрукт" стає вашим напоєм. 
 
Кав'ярня „Хардін еспаньоль” (іспанський сад) та „Галерея Чирка-декор” спільно ідентифікує Дрогобич, в якому мистецтво ще не повісилося і яке не зґвалтували "під плотом". Це щось нове та свіже у свому задумі . Задум цей витворила пара люблячих сердець: Оксани Шмигельської та Максима Чирки. Це створене ними дітище творить позитивне враження. А поруч з цим  смачне, пахуче та ексклюзивне. Головним чином виходить, що міфи й сприйняття міста творять саме кав'ярні. У розмові, де посидіти, більшість нарадить саме Хардін. Сюди приходять відчути затишну атмосферу американці та поляки. Місце розташоване у центрі Дрогобича налаштовує кожного відвідувача розслабитися під іспанські музичні ритми, а у цьому стані кожен готовий сприйняти місто, послухати куранти вежі ратуші, чи дзвони греко-католицької церкви св.Трійці навпроти, яка красується білими стінами поважного храму, а ввечері карамельно світиться, а очі це поїдають як солодкий ірис. На зиму тут крутять Френка Сінатру і атмосфера американського Різдва наповнює вас. Місце в центрі на вул.Трускавецькій, 1, розмістилося в новому будинку фіолетового тону, що незважаючи на новість вписався якісно в міську стару забудову. Розміщення мовить про комерційну продуманість із натяком на лобізм міста у сприйнятті, як тутешніх, так і приїжджих: „Тут є щось хороше!”, але це хіба початок у розбудові культури таких закладів.
     Надіюсь „Хардін” із галереєю, що поряд (у підвальному приміщенні), стануть таким же осередком, як у Львові „Дзиґа” – більше, ніж кафе, ніж галерея, ніж „клуб” поціновувачів кави, ніж місцина, де приємна музика, а стане знаним місцем, фішкою Дрогобича, „ліхтарем”, до якого йтимуть. Можливо, це створить позитивний міф, екзотичну розповідь, почати любити і бачити місто саме звідси: із першого ковтка кави, із першого погляду на картини тут.
    „Хардін” і „Галерея Чирка-декор” – це інший формат, щось оригінальне, неподібне на сірість решти, тут бунтують проти пасивності, і творять стереотип культурного, яскравого міста. Міста оригінального мистецтва; міста поціновувачів кави; міста дрогобицької солі, яку можна було лише придбати в магазині, а в галереї придбаєш в лляному мішечку (в маленькому/маціцькому чи у великому мішку) із атрибутом місцевої приналежності, чи купиш коралі, які тут зробили діти з обмеженими можливостями, але не з обмеженим талантом та уявою.
    Дрогобич – це нові барви, Дрогобич, то Дрогобич. Тут долається і стереотип провінціалізму, який насаджують люди з більших міст, який вкорінили в міській літературі і пресі, тут руйнують міф пересічності та байдужості до мистецтва.
     Одна із заповідей цього тандему – креатив. Але позаяк важливо, що люди мають куди піти і втулити свої очі чи відпочити в тому ритмі малого міста.  
      Кав'ярня і галерея – епіцентр новизни та барвистості. Безумовно, це лише процес у витворі нових концепцій, стилю, смаку, зрештою. Одначе, це шматок дрогобицького світу, за яким ти чуєшся, як равлик без хатки. Хардін не ставить жодних планок, бо необмежується планками – лише совістю та мораллю. Можливо кав'ярня і галерея стане ядром формування творчих спільнот та ідей, де за філіжанкою кави створюватимуться відомі вірші, п'єси, чи математичні концепції, де єднатимуться не лише руки коханих, але й серця, губи, погляди тощо.  
Хардін+галерея=культура. А чом би й ні! Хоча в задумі кав'ярні Іспанія, але вона явно несе у собі дрогобицькість, як це робить галерея.  
Опис: розвиває стереотип культурного міста. Звичними клієнтами є: закохані пари, "просунуті" туристи, американці, поляки, дрогобицька богема і головне молодь, та й загалом треба сюди зазирнути і бувалому дрогобичанину. Якщо бажаєте зпрезентувати Дрогобич для друзів чи іноземців рівня європейського, то почніть звідси.
Фішка”: каву подають, як у Бразилії, із водою у склянках для текіли, щоб запити і змити кавовий наліт із зубів; офіціанти, як на великий подив у цьому місті, ввічливі та посміхаються, при замовлені загоряють свічки, над столиком окреме світло, подаються власноруч виготовлені кав'ярнею десерти чи італійські смаколики: пляцки-випічки (готуюють випічки що три, два дні новими порціями), оригінальний чай та кава, який замовлють із Американського континенту, і не менш оригінальні назви (як чай „Нахабні фрукти”), також Ви можете тут чай чи каву придбати собі додому. В декорі вражає величезна люстра, що звисає прозорими кулями на 4 поверхи над тобою, безкоштовний тут Wi-Fi. Для любителів пити каву і читати – свіжа преса.


         Отож вип'ємо ковток кави до забави...