Все спершу можна в нас сказати одними словами – Роздовбане наше життя… дирки для того хіба, щоб стрілятися та блювати в рот свого горла…. 
Воліли би носити рожеві окуляри і не помічати жахливої дійсності про нас та наше життя. Склався такий стереотип, що українці найбільші самодури у світі, а свої ідеї відкидають і не захищають. Хочуть створити свою демократію заново та з нуля, буквально щороку. Навіщо це робити? А ми все відкидаємо та бідкаємось, що важко створювати, це нове. Та є один вислів, що характеризує ситуацію: «Україна – рідна мати, як не вкрадеш, то не будеш мати!». Слова ці, є „девізом” нашої української ментальності, як це не прикро. Хочеться змін і закликаємо змінити верхи, а самі робимо по-своєму, та обкрадаємо самі себе. Депутати крадуть мільйони?. Але, як висловилася Ніна Бартиш: „Хто б’є пляшки з-під пива у під’їздах і у них справляє свої потреби? Депутати? Це ми робимо. Хто дозволив розорювати Україну? Ми, через свою несвідомість. Хто вірить тричі під ряд політикам?
Та ми, через свою довірливість. Хто залишає дітей по домівках та шукає кращого за кордоном, а діти при цьому спиваються та зазнаються через прислані гроші, втрачають материнську ласку та виростає генерація українців-сиріт? Ми винні, але й держава також, що дозволила цьому трапитися”. Не один педагог помітив в школах розбещеність підлітків, які можуть не знати географії, але з точністю покажуть Італію та Іспанію. Не знаючи своєї власної історії та дивлячись на той цирк влади і на їхні помилки, розумієш, що більшість з них української історії не знає і не вивчає, а щоразу полюбляє наступити на граблі помилок.
Доводилося...ЧИТАТИ ДАЛІ
Немає коментарів:
Дописати коментар