В боротьбі за своє фізичне і духовне існування український народ зберіг себе як етнос спільністю господарсько-економічного життя, території, мови, традицій, культури, ментальності. Спільна родова основа, спільний менталітет генетично передавався від покоління до покоління, від епохи до епохи. Перед Україною в ХІХ ст. постала проблема з українського етносу витворити українську націю. Проблема полягала в тому, що український етнос пережив страшні лихоліття, руїни, етноцид і мовоцид, нищення історичної пам'яті і культури.

Мова є визначальним чинником націотворення. Тому так планомірно нищили русифікатори українську мову. Нація, яка втрачає свою мову, втрачає і себе. Мова виражає дух народу.його культуру. Спосіб чуттєвого сприйняття і розуміння світу, ментальність нації відображено в мові і виражено в ній. Нація і мова нерозривні. В чому тайна рідної мови ? «На мою думку, тут лежить глибока психологічна проблема, коріння якої сягає мало досліджених доси тайників - зв'язку людської психіки з тими ніби конвенціональними, а проте так дивно органічними системами звуків, що називаємо рідною мовою. Здається, що таке рідна мова ? Чим вона ліпша для мене від усякої іншої і що мені вадить при нагоді заміняти її на всяку іншу ? Практик, утилітарист, не задумуючись ані хвилини, скаже : пусте питання ! Мова – спосіб комунікації людей з людьми, і маючи до вибору я беру ту, яка дає мені можливість комунікуватися з більшим числом людей. А тим часом якась таємна сила в людській природі каже : Pardon, ти не маєш до вибору ; в якій мові родився і виховався, тої без скалічення свої душі не можеш покинути, так як не можеш замінятися з ким іншим своєю шкірою»[ 3, 233] . Рідну мову, як і Батьківщину не вибирають. Тою «таємною силою», на наш погляд, є архетип рідних звуків, штучно видуманих (культурних) знаків для позначення речей, явищ, процесів. Рідна мова як система звуків і знаків, які мають певні значення виражає душевне і духовне життя нації.