Більшість солодкоїжок при вигляді цукерок галонами виплескують слину і як ховрахи, без образ, лящать ними за щоками. І не менше солодкоїжок має і ця цукерка, і Ви, повірте, теж є її прихильники...
Цей символ споживає майже кожен українець, він є світовою візитівкою Дрогобича. І кожен це смакує та любить. Але яка вона була, і яка тепер? Бо саме вона дозволила місту бути всюди, і цей смаколик ти знайдеш не лише в Аргентині, а й в Тель-Авіві. «Дрогобицька» ковбаса – вишуканий виріб, який не залишить байдужим ні одного гурмана, а язикові рецептори отримують заряд задоволення... Та чи створення її було мистецтвом, де вбивши 300 свиней, отримуєш 150 кг. м'яса для цього символу!!!??? Захисники тварин, мабудь, зараз гризли б нігті, курили збоку і від страху заїкалися б???? Але... ось яка правда... далі...
Але яка історія ковбаси? І чи вона має історію? А може без неї не обходилися лицарські бої? І посвята в лицарі була ковбасна: два удари по плечу і по чолі, і ще й про писок не забули??? Навіть з того всього придумуєш версію посвяти в дрогобичани, яку розповіли: стати на коліно, посипати сіллю голову і дати тією ковбасою по раменах, і напевно дати запити все "нафтусею". Хто його зна!? Тому ми ці дурниці та інші маразми перевірили...
Саме «Дрогобицька» ковбаса побудувала новітній Дрогобич (та чи створила з нього ковбасний рай?) і славить його вже півстоліття з 1960-х років. Їй навіть вперше на День міста присвятять фестиваль (хоча і на фестиваль це не було схоже). «Дрогобицька» ковбаса – продукт, що безсумнівно створив Дрогобич.
Її робили в невеликій кількості – 20 чи 15 кг на день, і вона були призначена для високопосадовців із Києва та з Кремля, для міністерств СРСР. Вона була такою ж рідкістю, як чорна ікра. Ця ковбаса стала найкраща для PR-цілей, вона славила місто і його розбудовувала (її слава посприяла будівництву Машинобудівного та Кранового з-ду і була завжди не взяткою, презентом, що сприяв до змін і відчиняв усі двері разом із «Українською з перцем», горілкою яку мабуть, вперше стали виготовляти саме в Дрогобичі.
Отож, «батьком» ковбаси є її винахідник – п. Захаряк і датою створення можна вважати 1960 або 1961 роки. Однак існують суперечки, що ковбасу винайшов п. Бориславський. Географія виготовлення ковбаси тепер широка, але мало хто знає, що жодна фабрика не виготовляє правдиву «Дрогобицьку» ковбасу, а імітує її, використовує її прославлене ім’я. Географія у місті була такою, що її виготовляли в цеху біля Сільзаводу (того самого, що безперервно працює з 1250 року), на Горішній брамі (частина міста) теж був цех із виготовлення, де працював винахідник п.Захаряк, що й запатентував виріб, який став унікальним продуктом, і тепер частина людей мовить і про свої заслуги. Ще б пак!!!!!!!!!
Вся складність, заковика була у виготовленні. Важко здійснити і важко підібрати інгредієнти. Виготовляли із вищого ґатунку свинини, але не вся свинина йшла на виготовлення і можна було забити 300 свиней, а отримати – 150 кг. «Дрогобицької».
Звісно невелика плата за задоволення. Захисники тварин можуть нервно курити збоку!!! Але... ті часи пройшло.... бо й не існує спеціально створених свинних "плантацій", які закрили із розпадом СРСР (вирощували свиней для смачного діла навітьна Тернопільщині).
Використовували суху свинину, і тільки три види свинячого м’яса (з лопатки, з шинки та полядвиці і додавали цукор, кмин, часник, майоран), що й породжувало високу якість. Але це м’ясо могло бути якісним не у всіх свиней. А тепер уявіть скільки би коштувала "справжня" дрогобицька. Чорна ікра поряд виявиться просто дешевизною. Тому імітація і голослівне використання ковбасного бренду й надалі відбувається....
В масовий хід запустили і були причетні до її історичного шляху такі люди як: дир. дрогобицького м’ясного заводу Горбов Семен і начальник ковбасного цеху – п. Распетрихін . Також над створенням працювали ще 8 чоловік, що готовили ковбасу для Москви, Києва, голів, перших секретарів та високих чинів, що відпочивали у Трускавці. Але вважати справжніми зараз усі ковбаси, що носять відому марку не можна, бо використовують окрім свинячого й інші види мяса, чим і псують світовий бренд.
Як ми знаємо, то ще 22 вересня 2009 року на нараді в ратуші Дрогобицький міський голова Микола Гук доручив відповідним службам розпочати роботу зі створення музею ковбаси «Дрогобицька». Музею нема, але галас залишився.
Чи вартує цей символ прославлення та історичного наративу????
Цікавий факт: розроблено декілька проектів пам'ятника ковбасі. І за одним з них, ковбасу мають зобразити в руках Лиса Микити, де Франко одним реченням оповідає у казці про смаколик. Так, вважають, тоді все буде доречно і в тему.
Немає коментарів:
Дописати коментар