Кавова граната, саме так можна було охарактеризувати вихідні ін Львів, де фестиваль кави підірвав чимале свято, і про вибух цей почули, як ціла країна, так і туристи. Літнє сонце, вихідні, добра погода. Щоб ви зробите? Можна поїхали на природу! Бо дехто те робить, робить свято для тіла чи навіть зарядку і їде купатися навіть голяка, а там робити непристойності. Чом би й ні? Адже природа тягне до природи. Але, попри все, багато самотніх, і не дуже, молодих, старих, вагітних і напів їхали саме до Львова. Де можна було від 23-25 вересня погудіти, відпочити і підняти настрій всім та всюди.А Львів без свята не Львів. Тому ти відчуваєш ту романтику міста, той запах, що в'їдається в тебе. Який він, Львів на один День? Львів не коханка, де може бути тільки один день і одна ніч! Львів схожий на дружбу, яка триває довго.
Чи можна Львів уявити без кави? Без слова філіжанка? Дзуськи, легше його уявити без річки, яку майже не пам'ятають. А кава, як прийшла сюди, так і не хоче йти. Вона так добре тут прижилася і розгулялася, що "начудила" цілу кавову культуру, яка і складає частину львівського простору, а філіжанка стала чудовою римою до коліжанки.І кав'ярень, навіть правильно по-нашому - КАВАРЕНЬ є достатньо на 1 км. кв. Важко, щоб не завітати до найпопулярніших: "Дзига" (вул.Вірменська), "Золотий дукат" з якого кава пахне на цілу вул.Руську, "Синю пляшку", де на малому просторі товчеться хороша атмосфера; чи "Золота Роза", в якій все без цін, але де з необхідністю прийдеться поторгуватися чи навіть для експерименту завітати до "Мазох-кафе", де навіть знадвору повісили червоного ліхтаря.Чим не Амстердам?
За шумом та гамором міста, площа закурилася людськими головами, всюди пахла кава, а кавове містечко розрослося від Амфітріти аж до Діоніса. Кожна палатка, презентувала безліч відомих і не дуже кав'ярень міста. Безліч видів кави мололи навіть пляшкою від вина. І знову люди, сцена для виступу, джаз. Перекопана площа, навіть гора бруківки не руйнували кавового фестивалю. Львів беріг свято. Звісно шалені ціни спорожнювали шалено кишеню. Телебачення показувало гарну картину центру, людей та мумій - тих же людей, але тих, що не посміхаються. Молодята обирають найкращу церкву і помпезно мовлять світу про заможність, а далі парад любові: і фото біля постаментів, дверей та в різних позах - він її, вона його....тримає за руку. Багато жебраків просять милостиню на декількох мовах, немов, щоб позбутися їхніх прохань, ти кидаєш монету, і ніби сам платиш за вхід до храму, а там до небесних воріт. Кроки відміряні бруківкою, і каблуки, які ламаються об неї. Майже еротика на лавочках у парку не псують атмосферу. Розумієш появу Мазоха. Тут є звідки творити. Мабуть, кохання тут літає, і саме від нього... інколи приємно добре до голосного крику. І все це не перешкоджає хотіти свята. Львів давно вже перетворився на свято. Ось воно яке у Львові! Один день в цьому місті щораз інший, і щораз львівський. Все тут робиться по-львівськи, навіть життя.
Чи можна Львів уявити без кави? Без слова філіжанка? Дзуськи, легше його уявити без річки, яку майже не пам'ятають. А кава, як прийшла сюди, так і не хоче йти. Вона так добре тут прижилася і розгулялася, що "начудила" цілу кавову культуру, яка і складає частину львівського простору, а філіжанка стала чудовою римою до коліжанки.І кав'ярень, навіть правильно по-нашому - КАВАРЕНЬ є достатньо на 1 км. кв. Важко, щоб не завітати до найпопулярніших: "Дзига" (вул.Вірменська), "Золотий дукат" з якого кава пахне на цілу вул.Руську, "Синю пляшку", де на малому просторі товчеться хороша атмосфера; чи "Золота Роза", в якій все без цін, але де з необхідністю прийдеться поторгуватися чи навіть для експерименту завітати до "Мазох-кафе", де навіть знадвору повісили червоного ліхтаря.Чим не Амстердам?
За шумом та гамором міста, площа закурилася людськими головами, всюди пахла кава, а кавове містечко розрослося від Амфітріти аж до Діоніса. Кожна палатка, презентувала безліч відомих і не дуже кав'ярень міста. Безліч видів кави мололи навіть пляшкою від вина. І знову люди, сцена для виступу, джаз. Перекопана площа, навіть гора бруківки не руйнували кавового фестивалю. Львів беріг свято. Звісно шалені ціни спорожнювали шалено кишеню. Телебачення показувало гарну картину центру, людей та мумій - тих же людей, але тих, що не посміхаються. Молодята обирають найкращу церкву і помпезно мовлять світу про заможність, а далі парад любові: і фото біля постаментів, дверей та в різних позах - він її, вона його....тримає за руку. Багато жебраків просять милостиню на декількох мовах, немов, щоб позбутися їхніх прохань, ти кидаєш монету, і ніби сам платиш за вхід до храму, а там до небесних воріт. Кроки відміряні бруківкою, і каблуки, які ламаються об неї. Майже еротика на лавочках у парку не псують атмосферу. Розумієш появу Мазоха. Тут є звідки творити. Мабуть, кохання тут літає, і саме від нього... інколи приємно добре до голосного крику. І все це не перешкоджає хотіти свята. Львів давно вже перетворився на свято. Ось воно яке у Львові! Один день в цьому місті щораз інший, і щораз львівський. Все тут робиться по-львівськи, навіть життя.
probne
ВідповістиВидалити