Зацофані амулети та дурниці життя. В чому наш захист???

Покидаючи лоно матері, кожен з нас намагається інтуїтивно й надалі відчувати безпеку.  Звісно, не обов'язково мати клешню, щоб себе захистити. Але цей захист здійснюється у різні способи: через володіння бойовими мистецтвами, віруючий християнин через символи хреста, а ще інші, через різні талісмани, що шифрують захист. І звісно з ним кожен відчуває безпечність, впевненість, твердість у своїх діях. Але що воно таке і яким оберегам ми довіряємо? Можна в це не вірити, але не гріх і знати. 

Оберегом є невеличкий предмет, який носили при собі із захисною функцією. До оберегів ми відносимо нав’язи, амулети й наузи (амулети, що носилися на шиї, для захисту від хвороб та вроків) – це була прив’язка з трав, коренів, солі, сірки, засушених крил летючих мишей, зміїні голови чи її шкіра або вужа.

   Обереги поправу творили історію, без них необходились війни та побутове життя людей, оскільки на них покладали власні надії й відчуття, що  захист поряд. Це заспокоювало серце та охороняло найближче і найдорожче. Ця містична потреба в’ється ниткою з глибокої історії до наших днів. У нас завжди був страх лихої долі, яку можливо відвернути.

   Один автор Арпе у творі «Про чудові витвори природи та мистецтва, що звуться талісманами й амулетами» пояснює, що амулет – це священна гарантія, він оберігає від лиха, причини та злого ока. Дуже цікавими є обереги в різних країнах, а також і в Україні, що ними наповнена та є частиною нашої культури. Наприклад в Древньому Єгипті амулетом найсильнішим вважали гнойовика скарабея, що забезпечував людині безсмертя. А з її смертю, глиняну фігурку жука, з величиною в кулак, клали замість серця (серце кожної людини є розміром в її власний кулак).  В Англії і Франції клали під двері каміння, а в Німеччині та Фінляндії захистом були стріли; в Новій Гвінеї також клали каміння, але на поля, для захисту поля і урожаю. На оберегах писали заклинання «Абракадабра» ( що в наш час є синонімом нісенітниці), його писали на талісманах. До речі, російські маги більше довіряли квадратним ніж трикутним абракадабрам. Своєрідні рекорди зі захисту мають мусульмани. Вони на різних дрібничках, зброї, перснях носять святі писання з Корану. Жінки обереги носять відкрито, а ось чоловіки їх скривають під одежею. Талісмани могли містити і «порошки», що рятували під час подорожей від хвороб та допомагали в любовних справах. Обереги носили не лише люди, а й тварини і навіть міста мали його. Початок цьому заклало місто Троя, що мала за талісман Палладіум (статую озброєного божества, що за віруванням греків, охороняло місто від небезпеки), якого викрав Діомед і місто впало.

   Один з літописців у Франції, Григорій Турський (єпископ 6 ст.) – «батько французької історії» писав про Париж, у якому колись в рові знайшли шматок шкіри із зображенням щура, факела і ріки. Цей шматок побачив монарх, який дав наказ знищити знахідку. І люди з жахом стали очікувати руйнування від вогню, води й щурів. І за його словами це трапилося, бо шматок цей був талісманом Парижу від цих бід. Шаленого успіху мав талісман з кореню мандрагори (багаторічна трав’яниста рослина Середземномор’я ).  Вона нагадувала женьшень та людську постать; її також використовували, як приворотне зілля. А в Середні віки з кореня вирізали обличчя чи гномів та носили при собі, а власникам гарантувалося багатство, здоров’я та успіх.

   В Україні обереги беруть свій початок з культу предків, де з померлим клали його речі. Власники амулетів вірили в їхню чудодійну силу, через що такі амулети стали називатися оберегом. Оберегом є віночки, які полюбляли і полюбляють плести не лише на Івана Купала. Також ним є квіти, орнаменти вишиванок, що шифрують та кодують в собі захист цілого роду над нащадком. Усім відомі рушники та писанки, що є звичними атрибутами обрядовості. Наприклад, звичні для нас сережки чи підвіски, медальйони – також є і були оберегами. Колись захист робили у вигляді солярних знаків, а нічне світило уособлювали підвіски у вигляді кружала – лунниці, що носилися і як сережки (поширені у 10 поч. 11 ст.ст.). Вони захищали українську дівчину від злих чар (бо було, що захищати).

   Дуже давнім символом є хрест, що нами використовувався ще до хрещення та християн. Хрест уособлював небесний вогонь (сонячне божество) та сторони світу, що були ним захищені. Носіння його з лунницею захищало від хвороб, а згодом хрест у колі інколи перетворювався на чотирьохпелюсткову квітку.

   На Поліссі матері дитину не виносили на вулицю до року часу, ховали від ворожих очей, а якщо це робили, то в одяг заховували шпильку з лівого боку, яка повинна була торкатися тіла. 

   Захисну функцію виконував і ніж, що клався у колиску немовляти або ж цятка зроблена на чолі сажею чи вуглинкою. Саме залізний ніж захищав  подорожного (ну якщо не буде озброєний зустрічний, то можливо), від «уроку» в одяг втикали голки. Найтрадиційнішими оберегами звісно є і були сіль та хліб, а попри це й підкова. Шматочок солі та хліба носили у хустинці на шиї чи при поясі, як калитку. Підкову чи скобу прибивала  над дверима. Але в наш час її не правильно вішають, кінці повинні бути звернені до гори, а не донизу, бо саме вона символізує чашу достатку та добра і перевернута втрачає чудодійну силу, що з неї виливається. Завданням підкови є не допускати хворобу до оселі. Сокира теж була оберегом. Її ставили під поріг догори лезом і при її наявності злодій не міг увійти до хати чи до хліву, бо його наміри зрубувалися.

   Від всього злого у нашій міфології рятувала богиня Берегиня, що оберігала хату та її жителів від бід та хвороб, лютих звірів, смерті та злодіянь. Покровителька домашнього вогнища завжди це робила, і щоб це тривало поза оселею, носили її зображення, вишивали її образ на одязі, вирізали її лик на удвір’ях та віконницях та малювали на стінах в повний людський ріст з піднятими руками, на подобі Оранти. Чоловіки зображення Берегині носили на груддях, у якості глиняних чи мідних оберегів. Хіба це ми не носимо до сих пір? Де в наш час богиню домашнього господарства та добробуту, любові посіла Пречиста Діва Марія.

   Вважали, що предмети у вигляді кола, як обручка має магічну та життєву силу, бо саме замкнуте коло не допускає злих духів. Цікавими амулетами є змійовики, що  на аверсі мали християнський знак, а на реверсі язичницький – зміїне гніздо і круговий надпис із заклинанням проти хвороб. І до сьогодні від непроханих гостей рятуються щипочкою солі, кинутою на поріг. Також замість великої кількості трав, зашивали папірець із замовлянням і підвішували до хреста. Сильним і дієвим було замовляння на ворожу зброю. І наш народ вірив, що цим володіли козаки (характерники), що обеззброювали ворогів і яких не брали ворожі кулі та стріли. І такими в  нашій історії за переказами були Іван Сірко та Іван Богун.

   Подарунками-талісманами можемо привітати когось з народженням дитини і доречним подарунком є срібна ложка – символ здоров’я і щастя; підкову даруйте на весілля, що підвищує благополуччя сім’ї, успіх та є чашею, що утримує добрі думки та кохання молодят.

   Існують амулети навіть для засипання та сну: хрест над ліжком, око, що забирає негативні думки і береже від жахіть; картина «ловця снів», що також береже від жахіть і посилає приємні сни; може бути й ангел в спальні, що гарантує духовний захист чи картина ангела-хоронителя; статуетка голуба чи картина його, яка надає легкості та мир, який часто хочеться відчути після напруженого дня.

   Сильно наш народ боїться злого ока, від якого захищаються червоною ниткою на зап’ясті чи одним з елементів одягу, що одягають навпаки.

   Трави займали далеко не останнє місце. Чудодійне зілля з пижми та іншого зашивали в перину, а часником захищали від хвороби дітей, розклавши його по кутам ліжка.

   І в наш час від малого до великого вірять: студенти деякі у певні ручки, що дають можливість добре написати та скласти іспит; спортсмени у взуття чи навіть в шкарпетки, що ознаменують і приведуть до перемоги, але разом з цим ці речі надають людині впевненості та можливість жити з надією та чекати завтра і його не боятися. І нехай ці покладисті люди комусь смішні. Кожного справа вірити чи не вірити в речі, що його оточують та є на ньому, але слід визнати, що саме віра в будь-що, робить наше перебування в цьому світі змістовним.