Любите каву і мистецтво? Вам сюди!

Світ важко уявити без ранкової кави, без тепла, що полоскає горлянку аж до простати! Зігріта душа і тіло готове плодити творчість - від створення людини аж до мистецького полотна. Облазивши різні закутини різних міст, натрапляєш на цікаві закімарки. На один ти натрапиш і в галицькому місті Дрогобич. Коли припече випити, бажано, як тут кажуть - філіжанки кави, то припікає і "хотіти" мистецтво. Чи потонути від цікавих смаків не лише кави, а й від різних родів чаю, де відвідувач отримує оргазм смакових рецепторів, а чай "Нахабний фрукт" стає вашим напоєм.

Кав'ярня „Хардін еспаньоль” (іспанський сад) та „Галерея Чирка-декор” спільно ідентифікує Дрогобич, в якому мистецтво ще не повісилося і яке не зґвалтували "під плотом". Це щось нове та свіже у свому задумі . Задум цей витворила пара люблячих сердець: Оксани Шмигельської та Максима Чирки. Це створене ними дітище творить позитивне враження. А поруч з цим смачне, пахуче та ексклюзивне. Головним чином виходить, що міфи й сприйняття міста творять саме кав'ярні. У розмові, де посидіти, більшість нарадить саме Хардін. Сюди приходять відчути затишну атмосферу американці та поляки. Місце розташоване у центрі Дрогобича налаштовує кожного відвідувача розслабитися під іспанські музичні ритми, а у цьому стані кожен готовий сприйняти місто, послухати куранти вежі ратуші, чи дзвони греко-католицької церкви св.Трійці навпроти, яка красується білими стінами поважного храму, а ввечері карамельно світиться, а очі це поїдають як солодкий ірис. На зиму тут крутять Френка Сінатру і атмосфера американського Різдва наповнює вас. Місце в центрі на вул.Трускавецькій, 1, розмістилося в новому будинку фіолетового тону, що незважаючи на новість вписався якісно в міську стару забудову. Розміщення мовить про комерційну продуманість із натяком на лобізм міста у сприйнятті, як тутешніх, так і приїжджих: „Тут є щось хороше!”, але це хіба початок у розбудові культури таких закладів.

Надіюсь „Хардін” із галереєю, що поряд (у підвальному приміщенні), стануть таким же осередком, як у Львові „Дзиґа” – більше, ніж кафе, ніж галерея, ніж „клуб” поціновувачів кави, ніж місцина, де приємна музика, а стане знаним місцем, фішкою Дрогобича, „ліхтарем”, до якого йтимуть. Можливо, це створить позитивний міф, екзотичну розповідь, почати любити і бачити місто саме звідси: із першого ковтка кави, із першого погляду на картини тут.

„Хардін” і „Галерея Чирка-декор” – це інший формат, щось оригінальне, неподібне на сірість решти, тут бунтують проти пасивності, і творять стереотип культурного, яскравого міста. Міста оригінального мистецтва; міста поціновувачів кави; міста дрогобицької солі, яку можна було лише придбати в магазині, а в галереї придбаєш в лляному мішечку (в маленькому/маціцькому чи у великому мішку) із атрибутом місцевої приналежності, чи купиш коралі, які тут зробили діти з обмеженими можливостями, але не з обмеженим талантом та уявою.

Дрогобич – це нові барви, Дрогобич, то Дрогобич. Тут долається і стереотип провінціалізму, який насаджують люди з більших міст, який вкорінили в міській літературі і пресі, тут руйнують міф пересічності та байдужості до мистецтва.

Одна із заповідей цього тандему – креатив. Але позаяк важливо, що люди мають куди піти і втулити свої очі чи відпочити в тому ритмі малого міста.

Кав'ярня і галерея – епіцентр новизни та барвистості. Безумовно, це лише процес у витворі нових концепцій, стилю, смаку, зрештою. Одначе, це шматок дрогобицького світу, за яким ти чуєшся, як равлик без хатки. Хардін не ставить жодних планок, бо необмежується планками – лише совістю та мораллю. Можливо кав'ярня і галерея стане ядром формування творчих спільнот та ідей, де за філіжанкою кави створюватимуться відомі вірші, п'єси, чи математичні концепції, де єднатимуться не лише руки коханих, але й серця, губи, погляди тощо.

Хардін+галерея=культура. А чом би й ні! Хоча в задумі кав'ярні Іспанія, але вона явно несе у собі дрогобицькість, як це робить галерея.

Опис: розвиває стереотип культурного міста. Звичними клієнтами є: закохані пари, "просунуті" туристи, американці, поляки, дрогобицька богема і головне молодь, та й загалом треба сюди зазирнути і бувалому дрогобичанину. Якщо бажаєте зпрезентувати Дрогобич для друзів чи іноземців рівня європейського, то почніть звідси.

„Фішка”: каву подають, як у Бразилії, із водою у склянках для текіли, щоб запити і змити кавовий наліт із зубів; офіціанти, як на великий подив у цьому місті, ввічливі та посміхаються, при замовлені загоряють свічки, над столиком окреме світло, подаються власноруч виготовлені кав'ярнею десерти чи італійські смаколики: пляцки-випічки (готуюють випічки що три, два дні новими порціями), оригінальний чай та кава, який замовлють із Американського континенту, і не менш оригінальні назви (як чай „Нахабні фрукти”), також Ви можете тут чай чи каву придбати собі додому. В декорі вражає величезна люстра, що звисає прозорими кулями на 4 поверхи над тобою, безкоштовний тут Wi-Fi. Для любителів пити каву і читати – свіжа преса.